АГРЕСИВНІ  ДІТИ

Агресивні діти б'ються, кусаються та штовхаються, а іноді у відповідь на яке-небудь (навіть доброзичливе) звертання до них «вибухають» і гніваються через безліч неістотних причин. Агресивні діти поводяться так саме тому, що не знають, що можна поводитися інакше. Якщо ж педагоги та батьки пояснять (або продемонструють) агресивним дітям можливі способи реагування в тій чи іншій ситуації, нададуть їм можливість обирати якийсь із запропонованих способів поведінки, діти відгукнуться на пропозицію, і спілкування з ними стане ефективнішим і приємнішим для всіх. Отже, дорослим необхідно навчити агресивних дітей прийнятних способів виявлення гніву.

 Агресивна поведінка - одна з найпоширеніших проблем серед дітей дошкільного віку, тому що  це найшвидший та найефективніший спосіб досягнення мети.

  Агресивність характеризується поведінкою, спрямованою на заподіяння фізичної чи психологічної шкоди іншій людині, і супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, ненависті, тощо.

 Ознаки агресивності:

 Упертість, прагнення заперечувати, відмовлятися;

 Забіякуватість, дратівливість;

 Напади гніву, вибухи злості, обурення;

 Намагання образити, принизити;

 Владність, наполягання на своєму;

 Егоцентризм, невміння розуміти інтереси іншого;

 Самовпевненість, завищена самооцінка

 Причини агресивності:

·        Реакція на приниження гідності дитини, підсміювання,знущання з неї;

·        Наслідок обмеження самостійності дитини, надмірної опіки, відкидання дорослими ініціатив малюка;

·        Вияв суперництва між дітьми у сім'ї з метою отримати перевагу над братами чи сестрами;

·        Відреагування комплексу неповноцінності, намагання довести іншим свою вищість;

·        Владність, наполягання на своєму;

·        Результат фрустрації - гнітючого переживання, невдачі через незадоволення потреб.

 Рекомендації батькам та педагогам.

    У спілкуванні з агресивними дітьми треба виявляти чималу стриманість, терпіння, пам'ятаючи, що малі забіяки, тероризуючи інших, самі страждають від власної впертості, гнівливості та роздратованості. Почуття прикрості, порушення душевної рівноваги, невдоволення, не минають в агресивних дітей, навіть якщо їм вдасться когось скривдити. Цим дітям потрібно дати зрозуміти, що дорослий - їхній спільник у розв'язанні внутрішніх проблем. Агресивні діти повинні переконатися, що їх люблять, а окремі вчинки цих дітей псують враження про них, до того ж не приносять полегшення. Тактовно і послідовно навчайте дитину самоконтролю, внутрішньої зібраності та стриманості.

       Спрямувати активність агресивної дитини в конструктивне русло допоможе вивчення її зацікавлень і схильностей. Поступове ускладнення завдань, що вимагають рішучості, сміливості, енергійної реакції,допоможе відволікти дитину від «з’ясування стосунків» на організацію спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння співпрацювати з іншими.

Прийнятні способи вираження гніву для дітей .

1. Голосно заспівати улюблену пісню.
2. Пускати мильні кульки.
3. Влаштувати бій з боксерською грушею.
4. Підлити квіти.
5. Побігати за кішкою чи собакою.
6. Пробігтися декілька кіл навколо будинку.
7. Влаштувати змагання «хто голосніше крикне», «хто найвище стрибне».
8. Постукати олівцем по столі.
9. Зім'яти декілька шматків паперу, а потім їх викинути.
10. Намалювати чи зліпити фігуру кривдника, а потім її зламати чи пошкодити (залити фарбою)

Ігри для зниження агресивності

«Іграшка в кулаці»: Попросіть дитину закрити очі. Дайте дитині в руку якусь гарну іграшку, цукерку. Тепер попросіть її сильно-сильно стиснути кулак і потримати так якийсь час. Після цього нехай дитина розкриє ручку і побачить гарну іграшку. Гра сприяє зняттю напруги і переключає на позитивні емоції.

 «Тох-тібі-дох»: Коли малюк напружений і злий на когось, запропонуйте йому таку гру. Потрібно ходити по кімнаті і як можна зліше говорити одну фразу: «Тох-тібі-дох».  Підбадьорюйте малюка, щоб він говорив цю фразу як можна агресивніше, висловлюючи в ній всю свою злість і напругу. Ви побачите, що вправа принесла свої плоди, коли дитина більше не зможе говорити цю фразу зі злістю, так їй буде смішно.

 Битва з драконом. Розкажіть казку про хлопчика Андрія, який часто бився. Якось  він побився на вулиці з незнайомим хлопчиком і побив його. Але виявилося, що це був не хлопчик, а чарівник. Він розсердився на Андрія та закинув його на фантастичну планету. Вибратися звідти Андрій зможе, якщо зробить три подвиги.  Разом придумуйте і грайте (намалюйте) ці подвиги. Наприклад, як Андрій визволив місто від злого дракона або врятував маленьку дівчинку від бандита. Нехай інші члени сім'ї, іграшки грають ролі дракона, замку, дерев у дрімучому лісі і т.ін.

 «Час тиші і година" можна "». Домовтеся з дитиною, що іноді, коли ви втомилися і хочете відпочити, в будинку буде година тиші. Дитина повинна вести себе спокійно, малювати, конструювати. Але іноді у вас буде година «можна», коли дитині дозволяється робити все: стрибати, кричати, брати мамині наряди і татові інструменти, висіти на батьках і т.д. «Годинник» можна влаштовувати у різні дні, головне, щоб вони стали звичними в сім'ї.

Пігулки від агресії . Намагайтеся вести себе з дитиною доброзичливо і по можливості на рівних. Адже від агресивності страждають найчастіше самі діти. Важливо дорослим допомогти спрямувати негативну реакцію дитини в правильне русло, там самим з мінуса перепрограмувати на плюс.  Наприклад, якщо дитина кричить і лається, то можна запропонувати лаятися наприклад назвами овочів, що призведе дитини до сміху і тим самим змінить злість на веселу гру. Якщо дитина забіяка, то їй важливо зняти фізичне напруження - в цьому дуже допомагає малювання, ліплення, конструювання, заняття hand-made і т. д., а також спортивні ігри.  Загалом, можна знайти те, що до душі вашому малюкові. Головне поміняти напрям у агресії, тим самим знижуючи її негативний прояв і допомагаючи дитині контролювати свої емоції в майбутньому. Батьки повинні пам'ятати, що любов, терпіння, увагу і особистий приклад - головні пігулки від дитячої агресивності!

 

   

Стоп насильству

Коли дитина страждає від насилля

Якщо батьки або вихователі вимагають від дитини абсолютної слухняності, покори, застосовують фізичне покарання, ігнорують потреби дитини, її здоров’я і життя опиняються в небезпеці – про виховання вже не йдеться.

"Безсилий" дорослий, або такий, який зазвичай стверджується за рахунок слабшого часто стає на шлях насильства. Самодостатній людині нема чого доводити світу, така людина без «додаткових мір» щодо інших знає собі ціну.

Дуже часто достатньо добрі родини виховують дітей в дусі покори, не усвідомлюючи, що така дитина в майбутньому стане жартвою-агресором. Вона не вмітиме сказати «Ні», боротись за себе, особливо, із значимими для неї людьми: друзями, начальником, старшими за віком, «авторитетами». Такій дитині буде легше «знайти пригоди», які можуть іти в розріз із законом.

Достатньо хороші батьки мали б вміти визначати для дитини межі дозволеного, її особистий простір для розвитку, вчили розуміти свої емоції і потреби, допомагали пізнавати світ і дбали про безпеку дитини та її здоров’я. Часто, люди, які покликані захищати дитину, стають для неї джерелом небезпеки.

Наслідки фізичного насилля – зіпсоване фізичне здоров’я. Це можна побачити одразу – синці, забої, струси, інші тілесні ушкодження, аж до смерті дитини.

Психологічні травми видно згодом, як правило, поведінковими демонстраціями, інтелектуальною неспроможністю, порушенням адаптивних функцій – як наслідок – десоціалізація. У дітей, які страждають від насилля знижена самооцінка, підвищений рівень агресії, часто витісненої, розвиваються тривожно-депресивні розлади. Таких дітей можна віднести до категорії, так званих, «межових» пацієнтів, якщо говорити про клініку розладів.

Описане і є ознаками насилля. Особливість малих дітей і дітей віком до 10-12 років є замовчування факту насилля. Такі діти на консультаціях у психолога «закриваються», якщо хоч трохи наближаються до теми насилля, вони навчені насильником не говорити про це і бояться покарання. Тому доводиться спочатку довго здобувати довіру в такої дитини, сформувати відчуття безпеки і тільки тоді можлива корекція емоційного стану і власне робота з проблемою.

Щоб подолати насилля над дітьми мабуть слід кожному дорослому починати з себе: «Хочете змінити світ на краще? Ідіть додому і любіть своїх близьких!» (Мати Тереза).

Домашнє насильство над дітьми: його види та наслідки

   Жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.

   Фізичне насильство - нанесення дитині батьками чи особами, що їх замінюють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що завдають збиток здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі побиття, катування, штовхань, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя бузувірства. Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних засобів чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби удушення чи втоплення дитини. У деяких родинах як дисциплінарну міру використовують різні види фізичного покарання - від потиличників і ляпанців до пороття ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.

   Сексуальне насильство чи спокуса - використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди. Сексуальне насильство включає статеві зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти із статевими органами. До сексуального розбещення належать також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб.

   Психічне (емоційне) насильство - постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людського достоїнства, звинувачення її в тому, у чому вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насилля належать також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям. Зневага інтересами і потребами дитини (нехтування) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, що їх замінюють, у силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.

   Зазвичай дитина-жертва страждає одночасно від декількох видів насильства. Так, інцест (сексуальне насильство) неминуче супроводжується руйнуванням сімейних стосунків та довіри в сім'ї, маніпулятивними стосунками, а часто й залякуванням з боку кривдника, що кваліфікується як психологічне насильство. Складовою частиною практично всіх видів насильства є фізичне (побиття) та емоційне (загрози вбити або покалічити).

   Одним з проявів жорстокого поводження з дітьми є також відсутність у жінки любові до дитини, коли та ще перебуває в материнській утробі, тобто від небажаної вагітності. Її, що ще нічим себе не проявила, вже не люблять, не думають і не піклуються про неї. Будучи емоційно відкинутими ще до народження, такі діти народжуються раніше терміну в два рази частіше в порівнянні з дітьми від бажаної вагітності, вони частіше мають недостатню масу тіла, частіше хворіють у перші місяці життя, гірше розвиваються.

   Насильство над дітьми можна класифікувати також за такими ознаками: в залежності від стратегії кривдника: явне та приховане (непряме); за часом: те, що відбувається зараз, і те, що трапилося в минулому; за тривалістю: одноразове або багаторазове, що триває роками; за місцем та оточенням: вдома - з боку родичів; у школі - з боку педагогів або дітей; на вулиці - з боку дітей або незнайомих дорослих.

   Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до найрізноманітніших наслідків, але поєднує їх одне - збитки здоров'ю дитини чи небезпеку для її життя. Негативними наслідками для здоров'я є: втрата чи погіршення функції якого-небудь органа, розвиток захворювання, порушення фізичного чи психічного розвитку. З 100 випадків фізичного насильства над дітьми приблизно 1-2 закінчуються смертю жертви насильства. Наслідками фізичного насильства є синці, травми, переломи, ушкодження внутрішніх органів: печінки, селезінки, бруньок і ін. Потрібен час, щоб залікувати ці ушкодження, але ще більше часу і зусиль потрібно для того, щоб залікувати сердечні рані, психіку дитини, що постраждала від побоїв.

Розрізняють наближені і віддалені наслідки жорстокого поводження і неуважного ставлення до дітей.

До наближених наслідків належать фізичні травми, ушкодження, а також блювота, головний біль, втрата свідомості, характерні для синдрому струсу, що розвивається в маленьких дітей, яких беруть за плечі і сильно трясуть. Окрім зазначених ознак, у дітей під час цього синдрому з'являється крововилив в очні яблука. До найближчих наслідків належать також гострі психічні порушення у відповідь на будь-який вид агресії, особливо на сексуальну. Ці реакції можуть проявлятися у вигляді порушення, прагнення кудись бігти, сховатися або глибокої загальмованості, зовнішньої байдужності. Однак в обох випадках дитина охоплена найгострішим переживанням страху, тривоги і гніву. У дітей старшого віку можливий розвиток важкої депресії з почуттям власної збитковості, неповноцінності.

Серед віддалених наслідків жорстокого поводження з дітьми виділяються порушення фізичного і психічного розвитку дитини, різні соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальні наслідки.

Порушення фізичного і психічного розвитку

   У більшості дітей, що живуть у родинах, де застосовуються важкі фізичні покарання, лайка на адресу дитини і є «методами виховання», чи в родинах, де діти позбавлені тепла, уваги, наприклад, у родинах батьків-алкоголіків, наявні ознаки затримки фізичного і нервово-психічного розвитку. Закордонні фахівці назвали цей стан дітей «нездатністю до процвітання».

   Діти, що зазнавали жорстокого ставлення до себе, часто відстають у рості, масі чи у тому та іншому від своїх однолітків. Вони пізніше починають ходити, говорити, рідше сміються, вони значно гірше встигають у школі, ніж їхні однолітки. У таких дітей часто спостерігаються "дурні звички": ссання пальців, кусання нігтів, розгойдування, заняття онанізмом. Та й зовні діти, що живуть в умовах зневаги їхніх інтересів, фізичних й емоційних потреб, виглядають по-іншому, ніж діти, що живуть у нормальних умовах: у них припухлі, «заспані» очі, бліде обличчя, скуйовджене волосся, неохайність в одязі, інші ознаки гігієнічної занедбаності - педикульоз, висипання, неприємний запах від одягу і тіла.

Різні захворювання як наслідок жорстокого поводження

   Захворювання можуть носити специфічний для окремого виду насильства характер: наприклад, під час фізичного насильства наявні ушкодження частин тіла і внутрішніх органів різного ступеня тяжкості, переломи кісток. Під час сексуального насильства можуть бути захворювання, що передаються статевим шляхом: інфекційно-запальні захворювання геніталій, сифіліс, гонорея, СНІД, гострі і хронічні інфекції сечостатевих шляхів, травми, кровотечі із статевих органів і прямої кишки, розриви прямої кишки і піхви, випадання прямої кишки.

   Незалежно від виду і характеру насильства в дітей можуть спостерігатися різні захворювання, що належать до психосоматичних: ожиріння чи, навпаки, різка втрата ваги, що обумовлено порушеннями апетиту. Під час емоційного (психічного) насильства нерідко бувають шкірні висипання, алергійна патологія, виразка шлунка, під час сексуального насильства - непояснений (якщо ніяких захворювань органів черевної порожнини і малого таза не виявляється) біль внизу живота. Часто в дітей розвиваються такі нервово-психічні захворювання, як тики, заїкуватість, енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу), деякі діти повторно потрапляють у відділення невідкладної допомоги з приводу випадкових травм, отруєнь.

  Психічні особливості дітей, які постраждали від насильства    

   Практично всі діти, що постраждали від жорстокого поводження і зневажливого ставлення, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються з визначеними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливає на їхнє подальше життя.

   Діти, що зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виливається на більш слабких: молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, часом спалахи їхнього гніву не мають видимої причини.

   Деякі з них, навпроти, надмірно пасивні, не можуть себе за­хистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занедбаних, емоційно депривованих дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалого, ексцентричного поводження.

   Діти, що пережили сексуальне насильство, здобувають невластиві віку пізнання про сексуальні стосунки, що проявляється в їхній поведінці, в іграх з іншими дітьми чи з іграшками. Навіть маленькі діти, які не досягли шкільного віку, які постраждали від сексуального насильства, згодом самі можуть стати ініціаторами розпусних дій і втягувати в них велике число учасників.

   Найбільш універсальною і важкою реакцією на будь-яке, а не тільки сексуальне насильство, є низька самооцінка, що сприяє збереженню і закріпленню психологічних порушень, пов'язаних з насильством. Особистість з низькою самооцінкою переживає почуття провини, сорому.

Для неї характерна постійна переконаність у власній неповноцінності, у тому, що «ти гірше всіх». Унаслідок цього дитині важко домогтися поваги оточуючих, успіху, спілкування її з однолітками ускладнені.

   Серед цих дітей, спостерігаються часті депресії, навіть у дорослому віці. Це виявляється в приступах занепокоєння, безпричинної туги, почуття самітності, порушеннях сну. У старшому віці у підлітків, можуть спостерігатися спроби покінчити з собою чи завершені самогубства.

   Почуваючи себе нещасливими, знедоленими, пристосовуючись до ненормальних умов існування, намагаючись знайти вихід з положення, що створилося, вони і самі можуть стати шантажистами. Це, зокрема, стосується сексуального насильства, коли в обмін на обіцянку зберігати таємницю і не ламати звичного сімейного життя, діти вимагають у дорослих ґвалтівників гроші, солодощі, подарунки.

Соціальні наслідки жорстокого поводження з дітьми

   Можна виділити два наслідки, що виявляються одночасно: шкода для жертви і для суспільства.

   Діти, що пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв'язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі тощо. Рішення своїх проблем діти - жертви насильства - часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто сполучено з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти і здійснювати інші протиправні дії.

   Дівчата нерідко починають займатися проституцією, у хлопчиків може порушуватися статева орієнтація. І ті й інші згодом відчувають труднощі у разі створення власної родини, вони не можуть дати своїм дітям досить тепла, оскільки не вирішені їхні власні емоційні проблеми.

   Як говорилося вище, будь-який вид насильства формує у дітей і підлітків такі особистісні і поведінкові особливості, які роблять їх малопривабливими і навіть небезпечними для суспільства.

Які ж суспільні втрати від насильства над дітьми?

   Це, насамперед, утрати людського життя в результаті вбивств дітей і підлітків, їхніх самогубств, це втрата в їхній особі продуктивних членів суспільства внаслідок порушення їх психічного і фізичного здоров'я, низького освітнього і професійного рівня, кримінальної поведінки. Це втрата в їхній особі батьків, здатних виховати здорових у фізичному і моральному відношенні дітей. Нарешті, це відтворення жорстокості в суспільстві, оскільки колишні жертви самі часто стають ґвалтівниками.

Розвиваюча іграшка РАМКА-ВКЛАДИШ

Рамки-вкладиші вперше придумала Марія Монтессорі. Вона зауважила, що в різні періоди життя дитина концентрується на певних заняттях. Наприклад, у віці одного року - півтора років діти люблять підбирати предмети за формою і розміром.

Ігри із серії «Рамки-вкладиші» дозволяють їм не тільки займатися улюбленою справою, але і дізнаватися багато нового і цікавого, тренувати дрібні м'язи рук. Ви можете знайти багато рамок-вкладишів: «Листя дерев», «Гриби», «Овочі», «Фрукти», «Метелики», «Риби», «Птахи», «Тварини Африки», «Домашні тварини», «Геометричні фігури »,« Дроби »,« Алфавіт »,» Цифри »і т. д. Ці рамки і вкладиші мають свої ступені складності, але варіанти гри в них схожі.

Рамка-вкладиш НАВЧАЄ:

1. Основам класифікації і логіці (яблуко, груша, слива - фрукти).

2. Навчають поняттями, пов'язаним з формою.

3. Орієнтації на площині (необхідно вставити певний вид тварини в підходящу для цього рамку).

4. Розрізняти предмети по силуетах.

5. Дитина за допомогою рамок-вкладишів вчиться обводити, розфарбовувати, заштриховувати, не виходячи за контур малюнка, слідуючи від простого до складного.


Рамка-вкладиш РОЗВИВАЄ:

* Дрібну моторику рук, сенсомоторную координацію
* Цілісне сприйняття
* Допитливість, пізнавальний інтерес
* Збагачення словника
* Розширення уявлень дітей про явища і предмети навколишнього світу
* Формування вміння виділяти зв'язки між предметами і явищами навколишнього світу

Рамки-вкладиші можна вибрати не тільки за ступенем складності, але й у відповідності з інтересами дитини.

З якого віку можна ГРАТИ Рамкою-вкладишем?

Приблизно з 8 місяців, коли малюк вже щось вміє робити ручками. Для малюків підбирайте різноманітні рамки-вкладиші, де просто потрібно витягувати і вставляти назад. Ви дістаєте вкладиш і намагаєтеся вставити його назад, приміряючи до всіх «віконець» поки не знайдете потрібне. За допомогою цих нехитрих маніпуляцій розвивається окомір малюка і вдосконалюється координація рухів.

Ще один вид вкладишів для малюків є вкладиші з маленькою ручкою на кожній фігурці. Для чого потрібна ручка? Думаєте для зручності? Зовсім ні! Малюк бере такий вкладиш з ручкою за допомогою трьох пальців: великого, вказівного, середнього. Ці пальці надалі беруть участь у процесі письма, і таким чином відбувається завчасна непряма підготовка руки до письма.

В іграх з рамками-вкладишами, пов'язаних з викладанням, вкладанням відбувається зміцнення пальців і всієї кисті руки, а це в свою чергу впливає на формування головного мозку і становлення мови.
Для дітей до 2 років вибирайте рамки-вкладиші з іграшками, фруктами і овочами, геометричними формами. Словом, вибирайте рамки з яскравими і знайомими дитині предметами, рамки з сюжетом.

Самі по собі фігурки теж є іграшками, слушними, наприклад, для розігрування невеликого спектаклю. Можна також попросити дитину назвати кольори фігур, запитати її яка з них більше. Ви зможете пояснити малюкові поняття «великий», «маленький», «середній», «найменший», «найбільший», «більше ніж», «менше ніж». Граючи з дитиною, давайте їй завдання на порівняння фігурок, рахунок, вибудовування їх у правильній послідовності (по росту). Такі завдання розвивають аналітичне мислення і словниковий запас.

Як навчити дитину спати: ритуал легкого засинання

 Щоб малюк легко відходив до сну в певний час, створіть якийсь ритуал у сім'ї:

 Укладайте дитину спати в один і той же час з точністю мало не до хвилини.

 Здійснюйте одні й ті ж дії перед сном у суворій послідовності (наприклад, прийшли з прогулянки, поїли, пограли, помилися, знову трохи пограли, потім вимкнули світло, пісенька перед сном і спати). Важливо, щоб дитина звикла до такої послідовності і чітко розуміла, що якщо ці дії виконуються в такому порядку, то зараз потрібно спати.

 Розмовляйте перед сном з малюком пошепки, вимкніть світло (яскраве світло вимикаємо, можна використовувати нічник).

 Всі активні ігри припиняємо заздалегідь, перед сном - тільки спокійні.

 Якщо вночі малюк прокидається, світло не включайте.

 Якщо Ви хочете навчити дитину спати самостійно, раджу також вибрати одну з іграшок дитини і повідомити малюкові, що це його друг (ім'я) (вигадайте ім'я, якщо його ще немає в іграшки), який тепер буде спати разом з малюком.

Як навчити дитину спати: біологічні ритми 

 Найкраще годувати малюка (для тих, хто вже їсть прикорм і дорослу їжу) в 8 ранку, о 12 годині, в 16 і 20. 

 Найлегше дитині заснути взимку в 20.00-20.30, а влітку в 20.30 - 21.00.

Дитина повинна засипати сама

Діти не люблять спати взагалі. Психомоторний інтелект дитини розвивається під час руху, тому малюкові шкода витрачати час на таке непотрібне з його точки зору заняття, як сон, адже він може пропустити щось цікаве. Крім того, підсвідомо діти ставляться до сну, як стародавні люди, які вважали, що спляча людина тимчасово відсутня у світі живих. Тобто ваш малюк щоразу перед сном переживає розставання з вами, коханими людьми. Та все ж, навчити дитину засинати необхідно. І краще, якщо засинати вона буде самостійно.

Організація режиму. Якщо вашому малюкові вже рік, саме час почати підготовку. Організуйте його день у певному режимі, нехай він чітко засвоїть, що за чим іде: після сну – їжа, після їжі – гра, після гри – сон і т.д. Звичка дитини до дисципліни в значній мірі полегшить вам завдання навчити її засинати самостійно. Дітям подобається передбачувана послідовність, вона надає їм впевненості. Розвиток дітей у цьому віці йде неймовірними темпами, і їх консерватизм у звичках – захист від різномїття і динамічності подій у їхньому житті.

Саме тому вони самі люблять створювати ритуали і наполягати на їх обов'язковому дотриманні: казка перед сном, їжа з однієї і тієї ж тарілки, процедура купання з однією і тією ж іграшкою... І з процесом засинання може статися те ж саме: якщо ви дозволите дитині перед сном ганяти вас туди-сюди то за водою, то за їжею, це загрожує стати ритуалом, боротьба з яким буде важкою і болючою. У ваших інтересах організувати цей процес самостійно і привчити до нього вашого малюка, як до нової захоплюючої гри.

Дотримуємося ритуалу. З приходом вечора починайте підготовку до сну. Після вечері і купання пограйте в спокійні ігри, нейтральні для психіки дитини. Можна, наприклад, вкласти спати її улюблені іграшки. Нехай вона приготує постіль для ляльки або ведмедика, укладе їх, поцілує і побажає доброї ночі. Хороша традиція – читати або розповідати дитині перед сном. Покладіть її до ліжечка, сідайте поруч, щоб вона вас бачила, візьміть її за руку і почитайте або розкажіть їй щось знайоме. Улюблена казка її заспокоїть, а фізичний контакт з вами занурить в стан спокою і захищеності.

Повторення. Повторюйте послідовно ваші спільні дії день у день, щоб ви могли сказати перед сном: «Ми з тобою зробили це, це і це, а тепер тобі пора спати, а мені потрібно зробити ще багато справ». Пам'ятаєте, як важко вашому малюкові розлучатися з вами навіть на ніч, обов'язково поцілуйте його, попрощайтеся з ним ласкаво перед тим, як вийти з кімнати. Якщо він просить залишити світло, не відмовляйте йому в цьому. І не закривайте щільно двері, щоб у нього не виникло почуття, що ви від нього відмежовуєтеся.

Передбачити вередування. Передбачте деякі його прохання: залиште пляшечку з водою на випадок раптової спраги, запропонуйте сходити в туалет перед сном. Не відповідайте на заклики дитини після того, як ритуал завершений, не дозволяйте їй маніпулювати вами. Ви повинні проявити волю і терпіння. Швидше за все, вона дуже швидко вас покличе. Не біжіть за першим покликом, затримайтесь на 2-3 хвилини, і якщо вона як і раніше буде вас звати, підійдіть до неї, заспокойте, поясніть, що вона вже настільки доросла, що має засинати самостійно, поцілуйте і підіть. Швидше за все, вам доведеться підійти до неї ще кілька разів, поки вона нарешті засне. Щоразу затягуйте свою появу на кілька хвилин і щоразу будьте доброзичливі, спокійні, але невблаганні.

Позитивний результат. Якщо ваш малюк привчений до режиму, вам знадобиться всього кілька ночей, щоб навчити його засинати самостійно. Якщо вам нестерпно чути, як він плаче і кличе вас, попросіть тата взяти участь у процесі. Зазвичай з татом діти не дуже вередують і швидше заспокоюються. Та й тато краще розумітиме, що таке виховання дитини.

Основні правила відлучення дитини від грудей

Перехід від грудного вигодовування до звичайного харчування для багатьох молодих мам стає серйозною проблемою. З цієї причини годуючі жінки часто задають питання, як відучити дитину від грудей, не створивши цим стресову ситуацію для грудничка.

Процес відлучення може принести безліч проблем, якщо не враховувати фізіологічні особливості жіночого і дитячого організмів.

Коли краще відлучати від грудей?

Єдиної відповіді на це актуальне на сьогодні питання не існує, однак, більшість фахівців рекомендують жінкам поступово скорочувати кількість годувань під час інволюції лактації – періоду, коли замість грудного молока починає вироблятися незначна кількість молозива.

В цей час молочні залози стає м’яким, вони не наповнюються молоком, навіть якщо пройшло багато часу.

Деякі мами починають відучувати дитину від грудей занадто рано, в результаті чого у малюка виникає стрес. Крім того, такий процес несприятливо позначається і на його здоров’ї, адже відбувається зниження імунітету.

Відомо, що інволюція лактації припадає на дитячий вік від 1 до 4 років, тому не рекомендується відмовлятися від грудного вигодовування, поки малюкові не виповниться рік. У цьому віці у дітей згасає смоктальний рефлекс, тому їм значно легше перенести перехід на звичайну їжу.

Якщо жінка поспішає припинити процес годування, можуть виникати неприємні моменти – молоко потрібно зціджувати, так як воно продовжує вироблятися в досить великій кількості. Більш того, застій молока нерідко призводить до розвитку маститу.

Найважливішим чинником переходу дитини на нове харчування є його готовність до цього. Визначити його психологічну готовність може тільки мама. Для цього береться до уваги те, як дитина відноситься до інших продуктів харчування, буде він їсти іншу їжу, крім маминого молока.

Нерідко виникають ситуації, коли в процесі годування жінка відчуває дискомфорт, тоді педіатри рекомендують перейти на звичайне харчування, правда, за умови, що малюку вже виповнився рік.

Поради фахівців 

Кожна жінка піклується про здоров’я свого малюка, безумовно, це повинно стосуватися і періоду, коли він переходить на звичайне харчування.

Перед тим як відучити дитину смоктати груди, важливо ознайомитися з основними рекомендаціями фахівців і досвідчених у цьому питанні мам:

• За відсутності вагомих показань до припинення грудного вигодовування мамі не варто переривати лактацію. Педіатри стверджують, що чим довше малюк буде отримувати материнське молоко, тим здоровіше він буде;
• Необхідно категорично відмовитися від такого способу припинення лактації, як перев’язування молочних залоз. Така дія призведе до того, що в дитини виникне стрес, в результаті чого він може вийти з душевної рівноваги. Припиняти грудне годування слід поступово, щоб дитячий організм зміг адаптуватися до нових умов;
• Процес смоктання грудей – не тільки прийняття їжі, це ще і тісний емоційний контакт з мамою. У цей період потрібно більше часу проводити з дитиною, не позбавляючи його материнської любові і турботи;
• Якщо під час відлучення немовля стало примхливим і неспокійним, краще відкласти цей момент на деякий час, завдяки чому малюк стане спокійним;
• Діти звикають до щоденних процедур, вони добре пам’ятають місця, де їх раніше годувала мама. Виходячи з цього, на час відлучення дитини смоктати груди бажано змінити місце для гри з ним, щоб не дезорієнтувати дитину;
• Дуже складно відучити дитину засинати з грудьми, адже більшість мам укладають спати діток саме таким способом. Щоб малюк не просив мамине молоко перед сном, краще, якщо в цей період дитину буде укладати спати тато чи бабуся;
• Переводити немовля на звичайне харчування після 2 років набагато простіше, адже у цьому віці діти забувають про те, що потрібно смоктати груди, якщо вони захоплені грою. Під час відлучення їх важливо зацікавити захоплюючим заняттям, гуляти з ними на вулиці, не даючи згадати про годування;
• Якщо купити дитині дитячі столові прибори, можна зробити процес прийому їжі цікавим і захоплюючим.

Дотримання таких рекомендацій допоможе мамі зробити процес відлучення безпечною для дитячої психіки. Також жінка не повинна забувати і про своє здоров’я, вона не повинна носити тісну білизну, яке б сдавливало молочні залози. Крім того, важливо регулярно перевіряти молочні залози на наявність ущільнень, а при їх виявленні слід ретельно розім’яти.

Ефективний перехід на нове харчування

Для ефективного і безпечного відлучення дитини від грудей, важливо правильно підготуватися до цього непростого процесу.

Він повинен складатися з двох етапів:

• ознайомлення з новою їжею;
• припинення грудного годування.

Ознайомлення із звичайною їжею повинне відбутися ще задовго до того, як жінка перестане годувати дитину своїм молоком. Щоб малюк спокійно відреагував на нові умови, молоко не має для нього бути основним джерелом живлення.

Краще, якщо він буде пити не з пляшки, а з чашки, також він повинен вміти їсти з ложки. Навчивши дитину їсти, використовуючи столові прибори, можна переходити до іншого етапу.

Повне відлучення від грудей може зайняти кілька місяців, адже різко припиняти грудне годування не можна. Найбільш популярним способом переходу на нове харчування є заміна одного годування іншою їжею. Поступово малюк повинен перестати прокидатися вночі, щоб поїсти, замість молока йому краще давати воду або чай.

Як правило, ранкове та вечірнє годування довго присутні в режимі харчування крихти, прибирають їх в останній момент. Важливо знати, що навіть якщо дитина і мама готові до переходу на звичайне харчування, але при цьому у дитини є проблеми зі здоров’ям, відлучати його не варто, краще зробити це після одужання.

Багато жінок прислухається до рекомендацій дитячого лікаря Євгена Олеговича Комаровського, який пропонує свою систему відлучення малюка від грудей. Вона складається з дій, спрямованих на скорочення вироблення кількості молока, а також на створення неприємних умов для малюка під час годування.

Щоб зменшити лактацію, лікар Комаровський рекомендує дотримуватися таких правил:

• обмежити прийом рідини;
• відмовитися від зціджування молока;
• займатися активними видами спорту;
• не приймати стимулятори лактації.

Лікар стверджує, що потрібно зменшити тривалість смоктання грудей, відволікаючи і розважаючи немовляти. Також він не виключає застосування жорсткого способу припинення грудного вигодовування, що полягає в зміні смаку молока. Для цього жінці потрібно з’їсти часник, в результаті чого малюк сам відмовиться від годування.

Що робити, якщо дитина кусається

Дуже часто мами починають переводити малюка на звичайне харчування в період, коли у нього прорізуються зуби. Пов’язано це з тим, що діти можуть кусати мамині груди, завдаючи їй сильний біль. Але роблять це не всі немовлята, тому прорізування перших зубів не є причиною, щоб відмовлятися від грудного вигодовування.

Потреба кусатися виникає з-за того, що десна в цей час починають свербіти, тому, щоб полегшити свій стан, вони і покусують маму. Щоб відучити дитину кусати груди, можна застосовувати спеціальні засоби, що знімають біль і свербіж ясен.

Ефективним вважається використання зубного кільця, якщо давати його дитині до і після годування, він вже не буде заподіювати мамі біль.

Кусатися малюк може і в той час, коли він починає засинати. Багато дітей не можуть заснути без грудей, але коли малюк засинає, він може випадково її прикусити. Щоб не допустити цього, потрібно стежити за дитиною і як тільки щелепні руху слабшають, мама повинна укласти його спати.

У разі коли жінка бачить, що дитина збирається її вкусити, потрібно просунути палець в куточок рота і розтиснути щелепи дитини.

Правильна підготовка і серйозне ставлення мами до цього періоду розвитку немовляти допоможуть відлучити дитину від грудей легко і швидко, не викликаючи неприємних відчуттів у дитини.

 

Як відучити дитину від соски пустушки

Як відучити дитину від соски пустушки

 

Якщо у вас не виходить відучити маленьку дитину від смоктання пустушки, або ви просто не прикладаєте до цього зусилля, недивним буде те, що підросла дитина в 8-9 місяців буде просити пустушку. Занепокоєння додають поради оточуючих про те, що, наприклад, смоктання пустушки шкодить становленню прикусу, а також залежність дитини від соски, коли вона не може заснути без неї.

 Часто батьки, піддавшись неспокою, наслухавшись порад і думок, починають забирати у малюка пустушку, а він звик до неї з народження, і її різке вилучення може викликати психологічну травму. Далеко не всі діти швидко відучуються і звикають засинати без пустушки, у більшості її відсутність переживають важко психологічно і досить тривалий час. Як відучити дитину від соски пустушки і зробити це безболісно для дитини?

 Батькам потрібно при цьому теж набратися терпіння, вони повинні розуміти, що для малюка це розставання зі звичним укладом життя. Мама малюка не повинна сприймати небажання дитини відмовлятися від пустушки як простий каприз, досить згадати, наскільки важко дорослій людині відмовитися від своїх звичок, особливо шкідливих. А малюк взагалі не може розрізнити, які звички хороші, а які шкідливі, тим більше що колись цю пустушку йому дала сама мама. У таких питаннях не можна покладатися лише на думку і поради оточуючих, адже це ваша дитина і тільки ви добре знаєте, що їй зараз потрібно.

 Якщо ви вирішили розпочати процес відучения дитини від соски, не робіть це різко, бо це може викликати в неї психологічну травму. Адже малюк так до неї звик, це маленька частина його життя і відвикання від неї буде супроводжуватися стресом. В цей час потрібно надавати йому більше уваги і турботи, чуйно прислухаючись до його потреб. Не можна забирати у малюка пустушку тоді, коли він її просить, не можна дражнити його за це і тим більше сердитися і сварити. Почекайте трохи і малюк сам «переросте» цю свою звичку. Тому треба набратися терпіння і не пропустити той момент, коли малюк буде готовий сам відмовитися від пустушки. Батьки повинні бути готові до того, що після розставання з пустушкою малюк перший час буде неспокійним, буде гірше спати і під час плачу його складніше буде заспокоїти.

 Якщо ви хочете прискорити процес відвикання від пустушки і зробити його менш болючим, психологи рекомендують слідувати деяким правилам. Якщо малюк навчився пити рідину з чашки в 7-8 місяців, то бажано їжу теж давати в піалі або тарілці, щоб малюк швидше відвик від пляшечки. Дуже важливо не пропонувати малюкові пустушку самим, а робити це тільки коли він попросить. Потрібно виконувати вправи на розвиток дрібної моторики пальців рук, щоб маля умів маніпулювати предметами, для цього у нього під рукою завжди повинні знаходитися дрібні іграшки, які могли б його відволікати. У цьому випадку він буде рідко згадувати про пустушки. Смоктальний рефлекс у малюка ділить перше місце з дихальним. Ця дія дуже важлива для дитини.

 Вчені проводили дослідження, які показали, що смоктання пальців або пустушки позитивно позначається на розвитку розумової діяльності. І не слухайте поради про те, що пустушка впливає на прикус - цьому немає наукових доказів. До того ж для здоров'я малюка набагато безпечніше буде пустушка, ніж пляшка з солодкою рідиною. Однак все перераховане зовсім не означає, що дитину з народження необхідно привчати до пустушки, багато дітей ростуть без цього предмета. Смоктання пустушки - це звичка для дитини, яка в міру його зростання починає заважати батькам. Тому перш ніж отримати конкретні рекомендації, необхідно задати собі питання - чому конкретно пустушка так заважає?

 Деякі батьки хочуть скоріше бачити свою дитину дорослою, або їм некомфортно від того, що інші діти пустушку не смокчуть, або ж позначається психологічний тиск родичів. Але у різних дітей різний за силою смоктальний рефлекс, деякі малюки легко і швидко розлучаються з пустушкою, а деякі з них потребують в ній і в 4 роки. Звичайно, дитина не повинна ходити з соскою в роті до школи, але деякі батьки надмірно поспішають позбавити його цієї маленької частинки життя, не чекаючи, коли дитина сама морально і фізично прийде до цього.

 Існують два способи отучения дитину від соски. 

У першому варіанті потрібно дочекатися, коли малюк досягне свідомого віку і поступово зменшувати час користування соскою. Так само, наприклад, курець у своєму прагненні відмовитися від сигарет, поступово скорочує кількість викурених сигарет.Спробуйте   у ті моменти, коли дитина звикла смоктати соску, переключити її увагу  на цікаве заняття або іграшку. Можна давати дитині пустушку виключно перед сном. 

 Другий спосіб більш жорсткий і підходить далеко не всім дітям. Можна влаштувати церемонію прощання з пустушкою, але робити це тільки за згодою малюка. Пустушку можна узгоджено кинути у смітник чи урочисто подарувати іншому малюкові. При цьому важлива узгодженість всіх рідних, які повинні проявити твердість характеру, немає, значить, немає. Проте якщо дитина буде важко переносити розставання з пустушкою і його нервозність триватиме більше двох тижнів, краще малюка не мучити і, зберігаючи його психологічне здоров'я і фізичний розвиток, пустушку краще повернути йому. Тому перший спосіб послідовного отучения дитини від соски є більш щадним і м'яким методом.

 

Дидактична гра "Що спочатку, що потім?"

Дидактична гра "Що спочатку, що потім?"

          Мета: Розвивати розуміння простих причинно-наслідкових зв"язків, 

вчити будувати речення за допомогою слів БО, ЧЕРЕЗ ТЕ ЩО, ТОМУ.

Картки включають в себе серію картинок із зображенням простих сюжетів. Дитина повинна зрозуміти, що є причиною, а що - наслідком зображеного на картинках.

Картки потрібно розрізати по лініям.